Циганський капелюх з грибів та шаманський “Тенгаде”: все це і безліч іншого у колекції полтавця Павла Москалюка

Полтавець Павло Москалюк відомий у нашому рідному місті як журналіст, поет та засновник рок-гурту “Аль-Кабір”. Також він є ініціатором музичних квартирників у Полтаві.

Крім того, Павло Москалюк має незвичне хобі – колекціонує капелюхи.

Ми поспілкувалися з Павлом у нашій редакції та дізналися з чого почалося це захоплення.

За словами Павла, він зацікавився капелюхами з дитинства.

“- Пам’ятаю як одного разу поїхав до Санкт-Петербурга і купив там свої перші екземпляри, - згадує Павло. - Один придбав на барахолці – тірольського мисливського типу, а інший – у фірмовому магазині. Капелюхи пасують до мого стилю в одязі. З цього і почалася моя колекція. Відтоді де б я не подорожував – приводжу звідусіль головні убори. Друзі знають про моє захоплення і теж допомагають.”

Павло Москалюк спершу просто збирав колекцію. А потім, коли капелюхів стало кілька десятків, почав систематизувати їх за типами.

Павло знає дуже багато про історію головних уборів. Два рази на рік у Полтавському професійному ліцеї сфери послуг він навіть читає лекції з історії костюму.

“- Те, що роблю я - це скоріше зібрання по типу музейної експозиції, - стверджує Павло.”

Усе зібрання капелюхів розміщується на стінах у квартирі Павла. Іноді він влаштовує санітарний день: протирає капелюхи щіткою та обробляє спреєм від молі. З часом освоїв ремонт та реставрацію головних уборів.

Павло Москалюк розповідає, що привозить капелюхи до свого зібрання з усіх країн, куди їздить подорожувати.

“- Наприклад, коли я їздив до Румунії, то придбав там на базарі традиційний руминський капелюх пастуха, - згадує Павло. - Також в інтернеті я знайшов капелюшника у третьому поколінні, який займається виготовленням циганських широкополих капелюхів “Габо”. Ще його дід виготовляв капелюхи і він продовжує цю династію. Я приїхав до нього додому і придбав капелюх. Ще у Румунії є місто, у якому живуть 40 циганських сімей, які з покоління в покоління виготовляють килими, сумки та капелюхи з грибів. Тому я ще придбав у них капелюх з грибів.”

Павло Москалюк розповів: якщо збирається їхати до якоїсь конкретної країни завчасно дізнається, які там є традиційні головні убори і де їх можна придбати.

“- Коли я їздив до Іспанії, то придбав капелюх тореадора, традиційний баскський берет та червоний каталонський капелюх, як у Сальвадора Далі – символ боротьби за визволення каталонського народу, - продовжує Павло. - Якось мій знайомий подорожував Мексикою і привіз мені сомбреро. Інший подорожував Індонезією та привіз місцевий капелюх зі шкіри. Приятелька додала до мого зібрання два австралійських капелюхи. Нещодавно знайомий спелеолог подарував мені капелюх “Тенгаде” з унікальною історією. Це конусоподібний плетений головний убір, що носять шамани та старійшини скотарського народу “Фульбе”, який живе в Африці на території Малі. Таких капелюхів у продажу не буває. Вони робляться тільки для певної групи людей. Мій знайомий був у малійській печері та на її дні знайшов цей капелюх.З Латинської Америки є незвичні капелюхи з пальмового листя. Є цікаві капелюхи з Азії – з бамбуку, коноплі чи коріння.”

На запитання про найдорожчий капелюх у його зібранні, Павло Москалюк відповів, що ціна це поняття суб’єктивне. Потім розповів про найдорожчий капелюх у світі - капелюх Наполеона, що виставлений у вітрині одного Парижського ресторану. Але ж він дорогий не тому, що якісний, а тому, що за ним стоїть цікава історія і ним володіла відома людина. Павло зауважив, що таких капелюхів у нього немає і він до цього не прагне.

“-Капелюхи мають для мене практичне значення – я їх ношу у повсякденному житті, - розповідає Павло. - Мені у них комфортно. Не пам’ятаю, щоб останні років десять я виходив на вулицю без головного убору. Я вважаю, що немає сенсу колекціонувати те, чим не користуєшься. Найулюбленіший капелюх, напевно – шаманський. Але його я не ношу, бо це виглядає дивно та специфічно.”

Останнє поповнення колекції - оригінальна німецька кепка. Передостаннім капелюхом був оригінальний дизайнерський баскский берет, як у грецьких риболовів, який він придбав на стоці та в якому завітав до нашої редакції.

Нещодавно йому подарували до колекції кепку-конфедератку часів громадянської війни у США, які носили у Північних штатах Америки.

“- Виглядає вона смішно та безглуздо, але для колекції цінний екземпляр, - пояснює Павло. - Декілька разів я навіть її вдягав, але вона виглядає негарно, дивно і в ній незручно.“

Є у зібранні Павла навіть капелюх з єнотового хутра, капелюх з бамбуку у формі віяла з Таїланду, в’язані капелюхи ручної роботи з Непалу. Є капелюхи з ірокезом та з динозавром, капелюх-шарф з Норвегії, з Каліфорнії - “Штраймл” – єврейський національний головний убір, з хвостами лисиці.

Заповітна мрія Павла: капелюх англійського гвардійця з ведмежої вовни. У полтавській художній галереї уже пройшла виставка його колекції і тепер у планах Павла відкрити власний музей.

Раніше ми писали Сьогодні відомий полтавський шоумен Олег Година святкує творчий ювілей