Історія поштової листівки бере початок, орієнтовно, в XIX столітті. Орієнтовно, бо єдиної дати появи листівки не існує, в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обгрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки. Тоді майже одночасно в Старому і Новому світі з’являється поштовий відкритий лист. З того часу листівки розповсюдилися по всьому світові.
Спершу вони мали суто практичне застосування, потім здебільшого, їх використовували для привітань. Нині привітання листівкою – здебільшого рідкість, хоча ринок пропонує сотні варіантів: від тиражованих листівок до унікальних – штучних екземплярів. Поштовий зв’язок майже витіснив інтернет та мобільний зв’язок. Тому привітання листівкою – сприймається як екзотика.
Чимала колекція листівок є у нашому обласному краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.
« Це - вітальні листівки, виготовлені у Російській імперії, Німеччині у кінці XIX – на початку XX ст., а також випущені за Радянських часів – у 50-ті-80-ті роки, та у незалежній Україні у 90-ті роки та в наші дні. Серед інших – листівки з «дитячої серії» Є.М. Бьом. У фондах зберігаються листівки різних століть. Є такі яким більше 200 років» – розповіла завідувачка науково-дослідницького експозиційного відділу полтавського Краєзнавчого музею Ганна Барська.
Колекція відомого полтавського колекціонера Юрія Меліхова налічує близько двохсот листівок. На світлинах можна побачити, якою була Полтава в 19 столітті.
Загалом, колекціонування листівок – філокартія – об’єднує тисячі людей по всьому світові.
Полтавка Анна Шеремет збирає листівки з дитинства. Каже, що полюбила їх ще школяркою:
« - Моє дитинство припадає на кінець 60 років. Тоді листівки переживали справжній бум. Їх продавали дуже багато. У книгарнях, кіосках «Союздрук», поштових відділеннях. По дорозі зі школи ми неодмінно заходили до Головпоштамту та кіосків у центрі купували листівки. Найдешевші коштували до десь по п’ять копійок, подвійні – 8 – 10 копійок. А ще я дуже любила свята. На кожне державне свято родичі та рідні присилали безліч привітань, так само їх вітали ми. Особливо я любила Новий рік , щоразу бігла до поштової скриньки аби першою дістати кореспонденцію, де окрім журналів та газет приходили і листівки. Згодом, коли стала старшою, мама давала мені важливе доручення – підписувати листівки. Пригадую, спершу я креслила простим олівцем прямі лінії, аби текст вийшов рівненьким. Відтоді і почалася моя колекція».
Найулюбленіші екземпляри Анни - це листівочки авторства Володимира Зарубіна. Він відомий радянський ілюстратор « Союзмультфільму». На його рахунку понад сто мультиків. Зокрема, він малював такі стрічки, як « Ну, постривай», « Таємниця третьої планети», « Мауглі», «Бременські музики» та інші.
« - Кожна листівка Зарубіна – маленька казка. Їх не можна не любити, всих оцих зайченят, ведмедиків та їжачків. Маю у колекції близько двохсот, і не припиняю придбавати інші» - розказує Анна.
Цікаве явище – листівки Миколи Поклада. Загальний тираж його робіт у період з 1976 по 1990 рік склав понад мільйон штук!
Третина колекції Анни – листівки авторства Леоніда Кузнєцова:
" - Мені трішечки жаль, що листівок нині надсилають мало, а тому з року в рік ми з друзями проводимо такий собі флешмоб: надсилаємо одне одному листівки. Спробуйте і ви. Це надзвичайно приємно , особливо, коли отримуєш листівку - привіт з іншої країни!" - каже Анна Шеремет.
Читайте також: У Полтаві в авіамістечку відкрили ялинку.