Наше видання поспілкувалося із керівником міського управління земельних ресурсів Юрієм Трегубовим про забудову на території, колишніх Артскладів та будівництво меморіального комплексу. Деякі відповіді на гострі питання навряд чи сподобаються противникам забудови Артскладів, проте ми подаємо їх без купюр
-Чому Арстклади не забудували раніше? І чому стільки років не піднімали тему поховань на цій території?
-Я працюю у міському управлінні земельних ресурсів із 1992-го року.. Пов’язую це із тим, що до 2006 року це була спецтериторія, яка була у віданні Міністерства оборони з обмеженим доступом. У часи Радянського Союзу багато інформації щодо подій другої світової війни, у тому числі – факти масових розстрілів у Полтаві мирних мешканців була закритою. Лише після передачі понад 56 гектарів землі на баланс міської ради ми почали говорити про можливу забудову цих територій. Тоді, у 2006-му, увесь земельний масив передали у оренду фірмі «П’ятий елемент», яке мало звести на Артскладах новий житловий масив та збудувати відповідну інфраструктуру. Кілька років орендар сумлінно сплачував оренду розміром у понад мільйон гривень до міського бюджету, проте далі планів справа не зайшла і з різних причин забудову так і не розпочали. Після цього місто повернуло собі цю земельну площу. Ми розробили землевпорядну документацію на вісім окремих земельних ділянок, які планували виставити на земельні торги. Цей процес, власне, і зупинили активісти, які повідомили міській раді, що на території земельних ділянок імовірно знаходяться поховання людей, розстріляних нацистами у часи Другої Світової війни.
-Що таке Пушкарівський Яр? І чи правда місто планує будувати квартали на кістках розстріляних?
-Наскільки мені відомо, як корінному мешканцю Полтави, такої назви якогось району у Полтаві ніколи не було. Її придумали громадські активісти для привернення уваги і, скоріш за все, для аналогії із Бабиним Яром – місцем масових розстрілів. У Полтаві були Артсклади, був Гришкин ліс, Пушкарівський ліс, але Пушкарівського Яру – не було. Те, що зараз називають Пушкарівським Яром – це рів на місці колишнього стрільбища, на території якого, імовірно, нацисти страчували та ховали жертв розстрілів.
Щодо забудови на кістках. Жодна із восьми земельних ділянок, які планували виставити на торги, не накладається на рів на місці цього колишнього стрільбища. Більш того, за інформацією із різних джерел, у тому числі – за фотографіями, які зробили нацисти у 1943-му році – на місці ділянок, що плануються під забудову, знаходилися приміщення, які, скоріш за все, були збудовані іще до початку війни. Тому малоймовірно, що нацисти ховали жертв розстрілів на території цих приміщень.
Щодо знайдених кісток. У 2017-му під час прокладення каналізаційного колектору територією Артскладів працівники «Полтававодоканалу» знайшли велику кількість людських решток. Я вважаю, що ці поховання – не жертви масових розстрілів, а залишки старого міського кладовища, яке існувало ще з 19 сторіччя. Нагадаю, на його місці зараз знаходиться Парк Скорботної Матері та меморіал. Принаймні, тоді ніхто не досліджував знайдені рештки і не навів доказів, що люди, останки яких тоді знайшли, були розстріляні.
Приміром в урочищі Триби, у свій час знайшли поховання жертв розстрілів. За історичними даними там у 39-му працівники НКВС розстрілювали «ворогів народу». Тоді у кожному знайденому черепі були характерні отвори від куль.
Щодо досліджень та розкопок, які цього року проводили представники пошукової групи, то вони чомусь копали у різних місцях території, але не на місці ділянок, які мали бути виставлені на аукціон. Знову ж таки, знахідок, які б підтверджували масовий характер розстрілів та поховань на цій території вони не виявили.
Про майбутнє Артскладів та спорудження на їх місці меморіального комплексу
-Я хотів би звернути увагу на інший бік медалі. Доки активісти протестують проти забудови, величезна територія у центрі міста перетворюються на звалище та зарості бур’янів. Там страшно ходити через непролазні хащі та безхатченків, які у них живуть. Самі полтавці перетворюють Артсклади на звалище будівельного та іншого сміття.
Моя позиція – земельні ділянки все ж таки потрібно виставити на аукціон. А будівельні роботи проводити із залученням представників громадськості, археологів. Якщо під час робіт будуть виявлені поховання – зупиняти роботи, проводити розкопки і переносити останки для перепоховання з дотриманням загальнолюдських принципів моралі та дотриманням вимог законодавства.
Щодо створення меморіального комплексу на усій території Артскладів, як пропонують вчинити громадські активісти, я вважаю що відведення 56 гектарів під меморіал – завелика розкіш для Полтави. Тим більше, є розроблений іще у 2014-му детальний план забудови території Артскладів, за яким тут окрім житлової та соціальної забудови вже передбачений меморіальний комплекс пам’яті жертв нацистської окупації. Це повинен бути меморіал всім полтавцям та військовополоненим, яких нацисти знищили під час окупації Полтави.
Розмову вів Володимир Паршевлюк
Нагадаємо, раніше сесія у Полтаві розпочалася із протестів проти забудови Артскладів.