У Туреччину – за «Каzкою»
Коли ми обираємо місце для відпочинку і перераховуємо країни, то навіть само слово Туреччина для українця більш рідне, аніж Єгипет або Таїланд. Якісь згадки одразу виринають про походи козаків, Роксолану і так далі. В останні роки і Україна стала більш цікавою для турків. Правда, все-таки поки що в Туреччині російських туристів більше, аніж українців, але самі турки відзначають, що за останні кілька років українці масово їдуть до Туреччини. І турки швидко на це реагують: часто питають про нашого нового президента, а ще серед танцювальних ритмів у готелях або на базарі постійно чути суперхіт гурту «Каzка» - «Плакала». І звучить він і в англомовному, і в українському варіанті.
На автомобілі – по гірському «серпантину»
Узбережжя Туреччини біля Кемеру дуже красиве і цікаве: гори, сосни, панорамні краєвиди. Взагалі схоже на ЮБК. Багато зелені. Це не жовта пустеля Єгипту.
Подорожувати краще не з екскурсіями. Тим більше, взяти авто напрокат – ніяких проблем. Для цього потрібно лише показати свій закордонний паспорт, мати водійське посвідчення і вказати готель, де мешкаєш. На руки отримуєш документ про оренду авто і вирушай у дорогу. Коштує це задоволення від 40 до 70 доларів на добу, залежно від класу авто. У нашому випадку оренда «Сітроена» обійшлася у 50 доларів. Ціна пального – 1 доларі за 1 літр.
Тепер, орендувавши авто, відчуваєш себе хазяїном становища – поїхав, куди захотів; зупинився, де забажаєш. Можна їздити від одного красивого місця до іншого або просто проїхатися гірським серпантином. Резюмуючи – якщо ви не полюбляєте гамірні готельні пляжі із галасливими дітьми та скандальними тітками десь із глибинки Росії, вам точно потрібне авто.
Слідами греків та Олександра Македонського
Поїхатитут є куди. Особисто мені було цікаво відвідатируїни давньогрецьких містечок, що розташовуються неподалік Кемера – Фазеліс і Олімпос. До них – 15 та 30 км відстані відповідно. Давні греки колонізували ці красивіміста на Середземному морі, так само, як і ті, що розташовувалися на Чорному морі. Головною перевагою є бухти, де зручно було побудувати порти. Міста засновані у 7-6 столітті до н.є.І колись цю територію займала давня держава Лікія.
Зараз люди не живуть на території давніх міст. Лишилися тільки руїни, що охороняються державою. При цьому до нинішніх часів збереглися залишки амфітеатрів, акведуків, мостів і мостових, бань, вулиць, які нагадують різні часи та епохи. У різні періоди історії тут побували війська Олександра Македонського, ці міста завойовували римляни, потім згадки про себе лишили візантійці і генуєзці, а також араби. Від кінця епохи середньовіччя і до нашого часу життя тут завмерло, але для любителів історії тут залишається чимало цікавих та привабливих місць.
Розкішні пляжі та кукурудза по 2 євро
У самих бухтах розташовуються дикі пляжі із гарним піском та чудовими краєвидами. Після того,як ці місця залишили греки із римлянами, готелів тут не набудували, тому відпочити можна у досить затишній та приємній атмосфері.
Щоправда, вас все одно знайдуть торговці, надзвичайно схожі на тих, які працюють на пляжах Чорного чи Азовського морів. Вони пропонують варених мідій, воду, палянички та варену кукурудзу по 1-2 євро. Як правило, англійської мови не розуміють, тому торгуватися доводиться на мигах.
Гірська дорога на Олімпос
Олімпос справив на мене найбільше враження. По-перше, з’їжджати до нього із автостради Анталія - Демре потрібно вниз звивистою гірською дорогою, яка тягнеться близько 10 кілометрів. Коли спускаєшся вниз, над тобою наростають гори, а попереду чекає неймовірне місто Олімпос. До речі, дорогою до нього натрапив на селище для туристів. Тут, у невеликих простих, але колоритних бунгало ночують, переважно, піші туристи, молодь, якісь екзотичні хіпі чи растамани. Тут все скромно, недорого і панує особлива молодіжна та вільна атмосфера.
Руїни самого Олімпоса займають площу у кілька квадратних кілометрів. Велика частина вже заросла чагарниками, серед яких квітують олеандри. Просто у кущах можна побачити фрагменти стін або залишки гробниць.
Після тривалої мандрівки руїнами міста можна відпочити на кількакілометровому пляжі. Ти лежиш і раптом бачиш поруч якусь мармурову античну колону, яку наполовину занесло піском. Потім помічаєш у воді залишки каміння, яке колись було стінами старовинних будинків. Ти насолоджуєшся теплими сонячними променями, слухаєш плюскіт хвиль і знову відчуваєш зв'язок із тисячолітньою історією цих місць.
Така вона, Туреччина – стародавня і сучасна, блакитноморна та яскраво сонячна!
Раніше ми розповідали, що впродовж двох років майже 3 мільйони українців скористалися безвізом із країнами ЄС. А також ділилися враженнями полтавського блогера про подорожі до країн світу.