Сьогодні в Північній півкулі настане найдовший світловий день у році – літнє сонцестояння. День літнього сонцестояння нерідко називають справжнім «початком», або «серединою» літа, а також «сонцеворотом».
З ним пов'язані свята, веселі гуляння і народні прикмети.
Сучасна астрономія знає, що в році є два сонцестояння: зимове та літнє. У північній півкулі зимове сонцестояння припадає на 21 або 22 грудня, і тоді спостерігається найкоротший день (і найдовша ніч), а літнє – 20 або 21 червня, коли спостерігається найдовший день і найкоротша ніч. Літнє сонцестояння настає тоді, коли нахил осі обертання Землі в напрямку Сонця приймає найменше значення, і сонце досягає максимально високої для спостерігача позиції. У цей день настає астрономічне літо – світлові дні стануть поступово скорочуватися, а ночі – ставати все довшими. Протягом тисячоліть цей день наділявся містичним і святковим значенням. На день літнього сонцестояння чимало народів Європи влаштовували масові святкові гуляння, а також проводили різноманітні містичні обряди.
У давні часи день літнього сонцестояння відзначався багатьма язичницькими народами Європи, він вважався днем піку могутності магії життя і надприродних сил природи. Так, кельти на літнє сонцестояння відзначали свято Літа – вони присвячували день пісням і танцям, а вночі розпалювали вогнища і стрибали через них, аби очиститися від злих помислів і фізичних недуг. Цілителі збирали трави і проводили магічні обряди. Особливо кельтами цінувалась папороть. Вважалося, що в день Літа вона на мить розквітає, а той, хто знайде квітучу папороть, отримає магічні здібності. Нічний похід за папороттю вважався дуже небезпечним, адже його, як вважалось, охороняли міфічні феї та ельфи. Подібні свята були і у стародавніх східних слов'ян. В залежності від регіону вони могли називатися по-різному – Купайло, Івана Купала, Духів день, Колосок, Ярилов день, Солнцекрес, та ін. Вважалося, що в ці дні вода, вогонь і жива природа набувають особливої містичної сили. У ці дні наші предки масово купалися у водоймах і збирали цілющі трави. Дівчата плели вінки та ворожили. Центральним елементом свята залишалось багаття - водили навколо хороводи або стрибали через нього. Вважалося, що вогонь захищає від злих духів і недоброго ока. Молоді пари стрибали через багаття взявшись за руки, щоб забезпечити собі довге і щасливе подружнє життя. Спалювання на багатті одягу хворого, як уявлялося, може допомогти його зцілення.
