У Полтаві намагаються зберегти обличчя історичної будівлі

Будинок Наума Бахмуцького, який вирізняється серед полтавських споруд унікальним фасадом у мавританському стилі (на вул. Пилипа Орлика, 15) не перший рік зазнає руйнувань.

Новий співвласник говорить, що має намір рятувати унікальну частину споруди

Одноповерховий дім натерпівся багато - його частково перебудовували у Другу Світову, пізніше він горів, слугував прихистком для наркоманів. Наразі це приватна власність. Новий співвласник каже, що має намір рятувати те, що можливо – фасадну стіну. Не хоче, щоб будівля повторила долю низки інших полтавських споруд, які зруйнувалися від часу на очах містян.

«Хочеться залишити нащадкам історію цього будинку не лише на фотографіях, а й наочно. Наразі будівля аварійна та потребує оновлення. Але є реальним зберегти фасадну стіну, що становить головну окрасу споруди, на якій має унікальні стилізовані елементи мавританської архітектури. Тож, є в планах реставрувати та реконструювати споруду всередині, залишивши при цьому її обличчя», - зазначив Олександр Власенко.

Підрядник Наум Бахмуцький будував дім для коханої

Будинок з’явився у Полтаві в період від 1906 до 1909 років. Його стиль – романтичний модерн, але є елементи мавританської культури.

Підрядник Наум Бахмуцький будував дім для коханої. Гроші зекономив від будівництва Селянського російського банку (нині це приміщення СБУ).

У часи громадянської війни Бахмуцький емігрував із Полтавщини до Франції. Споруду націоналізувала місцева влада - перебудували всередині для комунальних квартир. Через час спадкоємці Бахмуцького цікавилися будинком пращура, однак, коли побачили, в якому він стані, полишили полтавцям.

Наразі унікальна старовинна споруда порожня і поступово руйнується часом.

Спроба через багатомільйонний кредит перетворити Будинок Бахмуцького на Дім мод провалилася

Свого часу попередній власник будинку отримав в одному з полтавських банків багатомільйонний кредит нібито для облаштування будинку моди. За інформацією служби безпеки цього банку за весь час з моменту отримання кредиту жодних дій, які б могли підтвердити дійсність цих намірів не відбулося. Будь-хто може пересвідчитись у цьому, зайшовши до будинку. Разом із тим, не відбулося і погашення відповідного кредиту. Натомість, позичальник, який виступав на одному з місцевих телеканалів і заявив про свої наміри зберегти будинок, половину його перепродав. Відповідно до діючого законодавства банк, пересвідчившись у небажанні повернути борги за отриманий кредит, змушений був реалізовувати заставне майно (тобто частину будинку) на продаж для хоча б часткової компенсації боргу. Після довгих судових тяганин частина будівлі, яка має не тільки унікальний фасад, а і велику історію, було продано, інформує служба безпеки банку.

Зберегти Будинок Бахмуцького - обов’язок і полтавської влади, і полтавської громади

Начальник управління містобудування та архітектури Полтавської облдержадміністрації Ірина Особік переконана, що унікальну споруду потрібно зберегти. На її думку, про це мають подбати власники, залучивши інвестиційні програми.

«Будинок Бахмуцького дуже сильно виділяється з-поміж усіх полтавських будинків. Він дуже оригінальної архітектури. Зберегти його – це просто обов’язок і полтавської влади, і полтавської громади загалом. Це повинні розуміти всі полтавці. Втрачаючи такі об’єкти, які є перлинами, ми втрачаємо взагалі обличчя Полтави. Населений пункт має статус історичного місця лише в тому випадку, коли в цьому населеному пункті є певна кількість пам’яток. Зараз ми втрачаємо пам’ятку за пам’яткою. Та згоріла, там знесло дах, ту зруйнували. Чи можна зберегти будинок? Так, можна. Яку функцію придумати для цього будинку? Мабуть, тут мали би попрацювати люди, які мають стосунок до створення інвестиційних привабливих проектів. Це повинні робити власники будинку».

У  Другу Світову будинок сильно пошкодили – далі перебудували всередині

Співробітники ДП «Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини» вивчали нинішній стан будинку, аби скласти  облікову документацію на нього.

 «Будинок у роки Другої Світової війни був дуже сильно пошкоджений. Від нього фактично залишилася фасадна стіна. Якщо стати обличчям до будинку, то  видно, що ще й лівобічна та частково стіна з боку двору. Дуже добре видно скрізь закладки сучасною цеглою. Його ремонтували, перебудовували, ми побачили внутрішні цементні стіни, зроблені пізніше, коли поруйнували перегородки. Будинок зазнав значних перебудов і перебуває у поганому стані», - сказала виконуюча обов’язки ДП«Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини»  Інна Шулешко.

Технічний стан будинку визначено, як непридатний до експлуатації

Експерт із технічного обстеження будинку, сертифікований спеціаліст Євген Данилюк після виконання попереднього візуального Акту технічного обстеження будинку назвав  деякі  висновки з документу.

«Технічний стан будинку визначено, як непридатний до експлуатації. Там є понаднормативні тріщини, що не відповідають сучасним умовам міцності, велика проблема з перекриттям (була пожежа і несучі конструкції горища обвуглені). Воно у будь-який час може обвалитися. Є такі перекриття, що вже обрушилися. Є окремі конструкції, які можна віднести до категорії аварійних».

Прогнозувати долю споруди, якщо там нічого не робити, фахівець не береться. Переконаний, що робити щось, аби врятувати, треба якнайшвидше:

«Такої таблички немає, де можна підглянути і сказати, скільки стоятиме ще цей будинок, якщо з ним нічого не робити. Питання покрівлі там дуже серйозне. Можливо, до першого снігу чи потужного буревію, під час якого невідомо куди та покрівля полетить. Коли треба рятувати? Я сказав би  - вже завтра, але, я так розумію, це приватна власність, і туди треба вкладати гроші. Загалом жоден спеціаліст у даному випадку не візьме на себе відповідальність сказати, що воно ще 10 років буде стояти, бо воно в будь-який час себе може повести непрогнозовано».

Днями питання долі Будинку Бахмуцького розглянула Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини області. Проте, сподівання, що завдяки відповідним діям Департаменту культури і туризму облдержадміністрації стане можливим затвердження облікової документації об’єкта культурної спадщини, було марним. Це не було підтримане. Члени Консультаційної ради з питань охорони культурної спадщини не вбачають аварійного стану будівлі, звіт виявився коротким, акт технічного стану не влаштовує, тому облікову документацію повернули на повне доопрацювання, - розповіла Вікторія Роман.

Ситуація унікальної старовинної споруди, яка руйнується часом, непокоїть місцеву громадськість

Громадськість, яка об’єдналася на захист історичних будівель та покликана віднаходити шляхи для продовження їхнього життя, занепокоєна ситуацією навколо унікальної старовинної споруди, яка руйнується часом.

Голова ГО «Будуємо майбутнє» Вікторія Роман  називає готовність співвласника рятувати споруду шансом для порятунку будинку.

«Добре, що нарешті, знайшовся такий співвласник, завдяки якому можливе і збереження окраси міста, автентичності фасаду і приведення до порядку оцього безладу. Бо якщо нікому буде за приміщенням доглядати, то і надалі там будуть голки, наркомани і таке інше.  Приклад недобросовісних власників ми вже з вами бачили.

Виходячи з усіх можливостей – зараз найкращий варіант – зберегти те, що ще можливо зберегти – унікальний фасад будівлі. Кожен житель хотів би бачити вулиці свого міста гарними та охайними і в той же час зберегти те, що нам дісталося від минулих поколінь. Ми повинні йти вперед, але при цьому маємо знайти такий алгоритм дій, щоб можна було і зберігати те що є, і примножувати історичні цінності міста. Хто і що за останні роки  зміг зробити для збереження цієї пам’ятки?   На жаль… Як це не дивно, а більше сумно, лише у однієї людини за власні кошти вистачає наснаги, терпіння та бажання звертатися до відповідних структур щодо реальних дій стосовно збереження історичної цінності будівлі», - зазначила Вікторія Роман.

Тепер у власника виникає одне запитання: «Чи має сенс вкладати значні кошти для збереження та реставрації будинку, коли  не лише ніхто не допомагає, а й створюються такі умови, які унеможливлюють збереження та реставрацію будинку?  Складається враження, що доля цього будинку для представників влади області та міста, багатьох громадських активістів є лише піаром, способом додатково звернути увагу не на вирішення конкретних проблем, а на власні персони».

Наталія Черних