Микола Іванович Бут та його дружина Ольга Василівна віддали підприємству понад 40 років. Разом стаж подружжя складає 90 років! На «Полтававодоканал» Микола Іванович та Ольга Василівна прийшли у 60-х. По їхнім стопам пішли діти та онуки.
Микола Бут прийшов на підприємство слюсарем насосної станції. Працював на другому водозаборі. Його дружина Ольга починала свою кар’єру лаборантом хімбаклабораторії, контролером, а продовжувала трудовий шлях інженером абонентського відділу.
Микола Іванович згадує: в 70-их часто доводилося працювати вночі:
– Тоді реконструювали перший водозабір, часто доводилося працювати на будівництві. Докучали затоплення, особливо навесні. Доводилося одягати гідрокостюм, «чоботи-заброди», і їхати перевозити насоси на човнах. І доки свердловина не запрацює – ніхто додому не піде.
У 1986-му Микола Бут отримав Орден Трудової Слави 3-го ступеня. Ще через 2 роки йому, як бригадиру комплексної бригади насосної станції, вручили Премію Радянських Профспілок.
У 1995-му він отримав звання заслуженого працівника сфери послуг України за значний внесок у розвиток житлово-комунального господарства.
Запорука успіху у будь-якій роботі – небайдужість до своєї справи, говорить Ольга Бут. Специфіка роботи на «Полтававодоканалі» вимагає повної віддачі та відповідальності:
– Був випадок: ледь не перейшла на іншу роботу. Вже навіть пішла знайомитися з колективом. Але прийшла додому, і розплакалася, як дитина. Зрозуміла: нікуди з «Водоканалу» не піду. А чоловік взагалі ніколи про іншу роботу й не думав.
Микола Бут розповідає: за десятиліття праці на підприємстві доводилося переживати різні часи. І на роботі, і вдома траплялися різні матеріальні та побутові труднощі:
– Попри це, теплих спогадів більше. Усі свята проводили з дружиною разом. Виступали в самодіяльності, до кожного свята готували новий репертуар пісень.
Серед «водоканалівців» вже тоді було прийнято відпочивати колективом, ділиться спогадами донька Ольги та Миколи, інженер відділу матеріально-технічного постачання водоканалу, Тетяна Василенко:
– Родинами їздили на море, зустрічали Новорічні свята. В ті часи колектив розміщувався в невеличкому приміщенні на Спаській, тому всі мріяли про одну велику будівлю.
Династія Бутів на «Полтававодоканалі» продовжується. Їхній онук Сергій прийшов працювати в службу обліку і реалізації.
– Дуже відповідально і почесно – давати людям воду. Пишаємося, що наша родина продовжує чудову «водоканалівську» традицію, – працювати задля блага людей, – підсумовує подружжя Бутів.
Прес-служба «Полтававодоканалу»