Трійця – свято двунадесяте, або одне з дванадцяти найшановніших для християн східного обряду.
Історія виникнення свята
Святе письмо розповідає нам історію його виникнення так. Після вознесіння Ісуса Христа наступив десятий день: це був п’ятидесятий день після Воскресіння Христового. У юдеїв тоді було велике свято П’ятидесятниці на спогад про Синайське законодавство. Усі апостоли разом з Божою Матір’ю і з іншими учнями Христовими перебували в одному домі в Єрусалимі. Була третя година дня, за єврейським відліком часу, тобто за нашим – дев’ята година ранку. Раптом виник шум з неба, ніби від сильного пориву вітру і ним наповнився будинок, де знаходилися учні Христові. З’явилися вогненні язики і зупинилися по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали прославляти Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді полум’яних язиків на знак того, що Він дав їм здібність і силу для проповіді Христового вчення усім народам; зійшов же саме у вигляді вогню на знак того, що має силу опаляти гріхи, очищати, освячувати та зігрівати душі.
З нагоди свята П’ятидесятниці, в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв-прочан, які приїхали з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля дому де були Христові учні. Усі дивувалися і питали один одного: «Чи ж не всі вони галілеяни? Як же ми чуємо кожен мову народу в якому народився? Як вони можуть говорити нашими мовами про великі діла Божі?» І дивуючись говорили: «Вони понапивалися солодкого вина».
Тоді апостол Петро, вставши з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що на них зійшов Дух Святий, як і передірік пророк Іоіль, і що Ісус Христос, Якого іудеї розіп’яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і послав на них Духа Святого. Проповідь Петра так подіяла на тих хто її слухав, що більшість з них увірувала в Ісуса Христа. Вони стали питати Петра і інших апостолів: «що нам робити мужі браття?» Петро відповів їм: «Покайтеся і хрестіться в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів; тоді і ви отримаєте дар Святого Духа».
Від дня зшестя Святого Духа віра християнська почала швидко розповсюджуватися. З допомогою Божою число віруючих в Господа Ісуса Христа з дня у день збільшувалося.
Господь допомагав великими чудесами, які звершувались через апостолів іменем Христовим. Спочатку апостоли проповідували євреям, а згодом розійшлися по різним країнам для благовіствування усім народам. Для звершення таїнств та укріплення новонавернених у вченні християнському, апостоли поставляли через покладання рук єпископів, священників та дияконів.
День П’ятидесятниці по праву називають ще й Днем Святої Тройці, бо ж в цього дня, найясніше за всю історію людства, розкрилася світу дія усієї Пресвятої Тройці.
Звичаї та повір'я
Трійця оповита повір'ями та звичаями, що дійшли до нас з язичницьких часів. У давнину, святкування починалося з п'ятниці. Жінки до схід сонця йшли заготовляти лікарські трави, цього дня також збирали росу, якою лікували хворі очі. У суботу йшли до лісу, аби запастися галузками клену, липи, ясена, ними оздоблювали оселю та обійстя.
Осикове гілля не чіпали. Вважали це дерево не чистим, адже за повір'ям, саме з осики був зроблений хрест, на якому розіп'яли Іісуса.
Крім того, тиждень після Трійці у народі називали «Русалчиним». Люди вірили, що у лісах і водоймах живуть міфічні істоти – мавки та русалки, які після Зеленої неділі влаштовують ігрища. Їх намагалися задобрити – відносили у ліси коржики, вінки з найкращих квітів тощо.
Алла Широкова