Щодня величезна кількість працездатних полтавців не має можливості реалізувати свої права через те, що просто не може вийти з квартири чи дістатися потрібної установи.
Пересуватися лише своїм районом, не ходити до магазину, не спілкуватися з друзями, а ще краще – сидіти вдома і не «відсвічувати». Саме так виглядає з точки зору міської влади та підприємців ідеальна людина з інвалідністю або мама з дитячим візком. Хоч Полтава і не таке багате на круті ландшафти та сплетіння шляхів місто як Київ, але за рівнем своєї доступності для людей з візком цілком може з ним позмагатися.
Нещодавно з недолугих полтавських підприємців кепкував заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКХ Лев Парцхаладзе. Він назвав магазини з пандусами, що порушують усі будівельні норми, «алеєю недобезбар’єрності в Полтаві».
Людям, які жодного разу не стикалися з проблемою пересування візка містом, такі витвори кмітливого розуму не кидаються в очі. Але якщо ви візочник або молода матуся з дитиною у візку, то гіршого випробування, ніж дістатися в інший район міста, потрапити до потрібного магазину або ж елементарно вийти з під’їзду марно шукати. Якщо жителі багатоповерхівок хоч зрідка самостійно і обладнують виїзди пандусами (що, до речі, потребує мінімум зусиль і матеріалів), то з пандусами у місті і в транспорті все набагато сумніше. Або страшніше. Бо спускатися/підніматися такими пандусами реально страшно і небезпечно:
Якщо у людей з інвалідністю, що живуть недалеко від кільцевих зупинок і мають великий запас терпіння, є шанс дочекатися автобусу або тролейбусу без сходинок і з висувним пандусом, то мешканцям, до прикладу, Огнівки, Садів-2, Розсошенців, Юрівки чи ГРЛ доведеться з півгодини діставатися найближчої кільцевої зупинки. Але і тут чекає чергова проблема – великі автобуси стрімко замінюють маленькі маршрутки, потрапити у які з візком немає жодного шансу.
Ось що каже про це Євген Асауленко, блогер, мандрівник, поціновувач транспорту, а в минулому кондуктор з 3-річним стажем: