15 лютого, на треті роковини загибелі Антона Грицая, його побратими, друзі влаштували вже традиційний марш пам’яті.
27-річний Антон Грицай загинув у цей день 2015 року під час наступу на Широкине Донецької області. Чоловік до останнього подиху боровся за найцінніше – свою Україну, мир для тих, кого залишив удома, в Полтаві.
Таку форму вшанування друга – марш із гаслами, запалюванням фаєрів – обрали, бо за життя Антон був палким вболівальником ФК «Ворскла». Коли ж почалися події в Криму, був організатором перших у Полтаві маршів єдності, у яких брали участь фани різних футбольних клубів.
– Перший марш організували, коли почалася анексія Криму. Таким чином показували, що Україна, її єдність важливіше за суперечки між вболівальниками різних клубів. На тому марші Антон ніс прапор Військово-морських сил України на підтримку наших військовослужбовців у Криму, – розповів Вадим Ямщиков, співорганізатор маршу, друг Антона Грицая. – І саме така форма вшанування, марш, данина Антону як вболівальнику, це наш вияв пошани до нього і як до військового.
Прийшла на марш і мама Антона, Тетяна Іванівна. Жінка говорить, що саме такі заходи допомагають зберегти пам’ять про її сина, про інших хлопців, які загинули за Україну:
– Це важливо не тільки для мене, а й для всіх полтавців. БО дуже швидко все забувається. А так хлопці збираються, мабуть, хтось задумається, навіщо це все. А для мене це гордість, мій син – це моя гордість.
На початку декілька десятків людей, переважно молоді, зібралися на площі біля Білої альтанки, де розгорнули чималий банер із портретом Героя. Звідти рушили до Полтавського національного педагогічного університету. У цьому виші на історичному факультеті навчався Антон Грицай. Нині на фасаді одного з корпусів встановлена меморіальна дошка.