33-річна Алла Бовт пішла з акторської професії у військову. До того вона успішно знімалася у таких серіалах, як «Мухтар», «Жіночий лікар», «За законом», «Сповідь диявола», «Веселі усмішки» та «Міліцейська академія».
Півтора роки тому Алла Бовт обрала військовий однострій та вступила до Збройних сил України. Для сторонніх вчинок акторки був неочікуваним, друзі, знайомі та навіть її чоловік й досі вважають, що армійська служба – це ще один образ, лише чергове перевтілення. Для дівчини вибір став логічним продовженням її волонтерства.
«У якийсь момент усе, що могли, винесли та з друзів витрусили, і загальна криза в країні позначилася. Що ще залишалося віддати? Тільки себе», – каже Алла.
Після навчання в Полтавському військовому інституті зв’язку дівчина вирішила службою в тилу не обмежуватися. Хлопців-контрактників перекидали до зони АТО за наказом, жінок – лише за власним бажанням. Алла тричі писала рапорт про переведення на фронт.
Про свої відрядження на Донбас (під час останнього дівчина служила у розвідвзводі 54 бригади, який облаштувався на «нулі») розповідає без зайвого пафосу.
«Я не супер бойова одиниця, не навідник чи мінометник. Снайпером бути також ніколи не хотіла – не можу сказати, що вбивати було моєю мрією з дитинства, хоча легко поцілю в «десяточку». Йшла в армію, щоб радше допомагати, бо кожна людина може на фронті знайти власну нішу», – пояснює вона.
Дівчата-зв’язківці в АТО працюють переважно черговими телефоністами – годинами в ефірі тримають зв'язок з усіма опорними пунктами, «передком», та штабом.
А хлопці виконують важчу роботу – прокладають польові лінії, лагодять пориви, що трапляються після обстрілів.
«Я повинна бути максимально зосередженою, оперативною, маю прийняти інформацію й передати її далі (командуванню). Якось моя колега почула в слухавці, як на задньому фоні хлопці кричали: «У нас «300-ий!». Ще не було офіційного підтвердження, а вона, не втрачаючи часу, вже відправила «мотолигу» (броньований легкий тягач) за пораненим», – розповідає Алла.