Курйозні моменти, які траплялися з журналістами Полтави у 2016 році

Напередодні Нового року ми поспілкувалися з нашими колегами з інших видань і запитали у них, що курйозного та незвичного з ними траплялося під час виконання професійних обов’язків у 2016 році.

Ось які відповіді ми отримали.

Ігор Ізотов, завідувач сектору спортивних програм телеканалу «Лтава».

- Курйозні моменти важко згадати. На матчі збірної України сфоткався разом з головним тренером Андрієм Шевченком. Але фотку загубив. Такий курйоз, так що вірте мені на слово))

Вікторія Козуб. головний редактор інформаційного агентства "Полтава"

- Щодо курйозів, то вони дійсно були, і чимало. Наприклад, у нас був трабл, коли ми проводили прямий ефір. Ми були в ефірі вже до 10 хвилин, а потім з’ясувалося, що нас ніхто не чув, бо зник звук. Бачили тільки картинку. Довелося спочатку все записувати. Добре, що гість не розвернувся і не пішов від нас. Дуже багато таких випадків було у Києві, де постійно щось траплялося зі мною: то я в ліфті двічі за вечір можу застрягти, то я не в ті двері із Кабміну вийшла, що аж охоронці гналися. Головне, що він йде поряд зі мною, щось говорить і посміхається, через що я подумала, що він жартує. А він не жартував, як виявилося). Довелося повертатися в адмінбудівлю й виходити в ті двері, де випускають за списками. Інший випадок стався, коли ми їхали в Конче-Заспу на інтерв’ю із режисером серіалу День Народження Буржуя, а також із Марією Єфросініною. Але не склалося. І тоді ми вирішили їхати на іншу локацію до іншого режисера серіалу «Не зарекайся», до інтерв’ю із яким я готувалася в експрес-режимі – в автомобілі по дорозі. Насправді, дуже багато всього трапилося за рік, що всього й не переповісти. Чого тільки коштував жарт колеги, коли приходить повідомлення: «Привіт! Ти Гройсману телефонувала? Питав чого трубку не береш. Просив, щоб перетелефонувала». Як думаєте, якою була моя перша реакція? Так, я взялася за телефон і якби не пропущений виклик, то я уже б почала набирати особистого прес-секретаря Володимира Борисовича) 

Анастасія Хухрій, головний спеціаліст прес-служби виконавчого комітету Полтавської міської ради

- Не буду оригінальною, коли скажу, що таких було багато ;) P.S. і не усі можна розповісти ;)

Роман Повзик, медіаконсультант, учасник НМО «Magnum Opus»
- З найсвіжішого: спостереження за виборами у Великих Сорочинцях. Там з допомогою слабенького інтернету і логіки вдалося довести, що людина, яка видавала себе за журналіста одного з українських видань була луганським політтехнологом одного з кандидатів.

Для цього довелося шукати телефон головного редактора (добре, що є ЄДР) і отримати від нього відповідь. Якщо до цього моменту технолог влаштовував скандали і провокував учасників ДВК, то після з’ясування фактажу, він зник і вже не з’являвся на жодній з дільниць.

Це була реальна перемога відкритих реєстрів, пошукових алгоритмів та знання законодавства.

Колектив Полтавського Громадського ТБ.

- Якщо це можна назвати курйозом, то нашій журналістці Олі Дудці погрожували "побрити наголо" та казали, що вона жити не буде, за те, що вона знімала адвокатку в суді. Тоді їй було не дуже смішно, але поки що ходить з чудовою довгою зачіскою:)

Людмила Кривобок, кореспондент УНН-Центр.

- На відкритті памятнику І.Мазепі ми з колегою робила відео. І на якомусь моменті ми переплутали на камері момент нажаття кнопки вкл/викл:) Сумлінно знімавши купу перебивок, сам пам'ятник з усіх боків, керівництво країни, патріархів, козака зі Львова, коменти полтавців, ми потім виявили, що зняли небо, в той час як ми ходимо між цими перебивками та носимо камеру на штативі:) продивляючись вдома матеріал ми мало не плакали, але інші колеги допомогли, поділилися відео і ми ж таки щось та встигли нормально відзняти) тому все закінчилося відносно добре.

Надія Труш, журналістка газети "Коло"

На щастя чи на жаль, але як таких курйозних випадків не траплялося зі мною. Ситуації, які траплялися, я б скоріше назвала звичайними робочими дрібницями. Для прикладу: запросили на захід на одну годину, а коли я прийшла, виявилося, що захід уже відбувся раніше (пізніше я з’ясувала, що це було зроблено спеціально, аби преса не була присутньою).