Сьогодні у Полтаві вшановували земляків-ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції.
Урочистості вирішили провести напередодні офіційної дати (14 грудня) на прохання самих чорнобильців, адже у середа для них — день, коли у кожному районі поминатимуть загиблих побратимів. А сьогодні вони з’їхалися з усієї області до Краєзнавчого музею.
Як зауважив голова Полтавської обласної громадської організації «Союз Чорнобиль України» Віктор Шкурпела, нині складно зібрати всіх чорнобильців разом, бо багато ліквідаторів тяжко хворіє. Ще більше, на жаль, відійшли у вічність, бо 30 років тому, не задумуючись про наслідки, ризикували своїм здоров’ям і життям, аби вберегти країну від «мирного атому».
Про це під час привітання ліквідаторів говорив і голова Полтавської ОДА Валерій Головко.
— 30 років тому, ніхто з вас не думав, які наслідки буде мати для вас особисто, ця трагедія, яка відбулась в Україні. Ціною свого здоров’я, ризикуючи своїм життям ви довели, що можна врятувати не тільки народ України, але й інші народи світу, від страшної техногенної катастрофи, — додав Валерій Головко. — Ви — герої, котрі зберегли наші життя та життя майбутніх нащадків. Маємо пам’ятати повсякчас, а не лише один день на рік, хто зупинив ту катастрофу і що герої живуть серед нас. Скромні, звичайні люди, але те, що ви зробили — неоціненне в поколіннях.
18,5 тисяч біографій та історій таких от простих героїв можна буде прочитати у новій книзі «Чорнобиль 30. Книга слави і пам’яті. Полтавська область». Її електронний варіант, що перебував ще в роботі, презентували в квітні цього року, як раз до 30-х роковин аварії на ЧАЕС. А сьогодні офіційно представили паперовий варіант книги, яку вручали запрошеним на урочистості ліквідаторам.
Як зауважив один із керівників творчого колективу, завдяки якому побачила світ ця фундаментальна праця, директор Центру дослідження історії Полтавщини Олександр Білоусько, цю книгу потрібно було писати ще 30 років тому. Адже за цей час чимало ліквідаторів відійшли у вічність.
— Ми створювали книгу з розрахунком на майбутні покоління. Головне завдання — зберегти пам’ять про людей, яким ми завдячуємо життям, — наголосив Олександр Білоусько. —Ясно, що не все вдалося. Довелося скоротити понад 500 сторінок тексту. У книзі, окрім біографій ліквідаторів, зафіксовано діяльність усіх громадських організацій чорнобильців, багато архівних документів, які ніколи не публікувалися до цього часу, спогади чорнобильців, багато світлин. Це послання від нас нашим нащадкам. І дай Бог, щоб у майбутньому якомога менше таких книг довелося створювати.
За словами архівіста та краєзнавця Сергія Пустовіта, одного з укладачів книги, цим виданням тема Чорнобиля не закривається. Навпаки, книга лише окреслила історичні рамки, проте чимало матеріалу до книги так і не потрапили. Проте вони варті того, аби побачити світ.
— Коли почали працювати над книгою, зрозумів, на скільки масштабною була трагедія і заходи щодо ліквідації її наслідків, — зауважив Сергій Пустовіт. — нам вдалося лише окреслити часові терміни і рамки цієї трагедії від 1986 року до сьогодення. Ми не автори, а укладачі, які систематизували всю доступну нам інформацію. Авторами є люди, які сидять у цій залі, перед якими хочу низько схилити голову.
Книгу видали невеликим накладом. Частину передали районним осередкам громадських організацій чорнобильців, частину — до бібліотек області.
Прес-служба Полтавської ОДА