Нашумілий фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка, який встиг обрости легендами і вигадками ще у процесі створення (бо мав на це час), нарешті прийшов до глядачів.
Після Києва (де квитків не вистачило), стрічка дійшла і до Полтави.
Чи треба казати, що цей фільм найбільше очікували на Полтавщині. Бо прототип героя стрічки є Іван Даценко – військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, кар’єра якого зробила карколомний стрибок – від «сталінського сокола» (офіційної назви радянських пілотів) до вождя індіанського племені в Канаді. Народився вождь канадських індіанців у мальовничому селі Чернечий Яр на Диканщині, настільки мальовничому, що воно потрапило до двох італійських кінострічок з участю всесвітніх зірок Софі Лорен і Марчело Мастрояні.
Очікував фільм і автор статті, який приклався до справи братів Іллєнків популяризувати українське кіно. Ще 2010 року права рука брата Михайла Іллєнка Вадима (викладача КНУКіТМ) координатор кінофестивалю «Відкрита ніч» Марина Леонович розповідала мені про хресний шлях фільму.
- Грошей нема, минулого року знімальна група працювала кілька днів за рік. Коли закінчимо? Коли гроші будуть.
І нарешті здійснилося. ТРЦ «Конкорд» представив фільм землякам того, чия доля надихнула Михайла Іллєнка йти крізь негаразди до створення стрічки.
Представляти фільм приїхала солідна делегація – сам режисер, продюсер фільму Володимир Філіпов, актори виконавець головної ролі Дмитро Ленартович і Віктор Андрієнко, більш відомий як «довгоносик».
Спочатку київські гості відстояли перед глядачами перед початком сеансу, а потім потрапили «на разборки» до журналістів.
Михайло Іллєнко розповів, що ідея створити фільм народилася ще 1967 року, коли за залізну завісу проникла чутка про неймовірного індіанця, який розмовляв українською. Особливий шок викликала звістка, що індіанець ще до того Герой Радянського Союзу. Проте в радянські часи розповісти історію, як українець опинився на заході, було неможливо – не вписувалася вона у канони соцреалізму. Навіть навпаки – як тільки у Москві пронюхали про історію з Даценка, то з нього швидко зняли звання Героя. До 1967-го про Даценка можно було прочитати в офіційних виданнях, проте після 1967-го його ім’я зникло навіть з «перебудов чого» словника «Герои Советского Союза» (1987-1988). Причому Даценко був не один – звання Героя позбавили майора Миколу Саприкіна, який також потрапив до німецького полону, а потім емігрував до Канади.
Згадав Іллєнко і про чудеса, які можна зустріти хіба що на Диканщині – земля така. Раз він з оператором Юрієм Гармашем, родом з Великих Будищ (біля Чернечого Яру) сиділи на березі Ворскли біля Чернечого Яру.
- Стояла спека, нікого не було поряд, крім якогось чоловіка. Розмовляли про Даценка. І цей чоловік виявився родичем Даценка і показав хату Героя столичним гостям.
- Бюджет фільму склав 16 млн. – зазначив продюсер стрічки Володимир Філіппов. – Повернути такі гроші в Україні нереально – в країні всього 300 екранів. Фільмом зацікавились США, Німеччина, Росія. Йдуть переговори через Мозамбік з португальцями (в цій країні найбільша в Європі українська діаспора). Хоча якщо ви мене спитаєте, навіщо я продюсував цей фільм, то я не скажу навіть власній дружині, не те що вам.
Віктор Андрієнко був то серйозним, то жартував, проте не забував підкреслити, що фільм повністю український – актори, знімальна команда, навіть комп’ютерна графіка і dolbi-звук – справа вітчизняних спеціалістів. «Ми вміємо знімати фільми на світовому рівні!»
Вміємо то вміємо, тільки плакат фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» одиноко висів між численними плакатами американських та російських стрічок.
Проте автор стрічки, представник всесвітньовідомої кіношної родини Іллєнків, чию творчість в царині кінематографу вивчають в Європі і США, має доволі амбітні плани щодо майбутнього українського кіно.