Днями ми поспілкувалися з кандидатом в мери Полтави від «Об’єднання «Самопоміч» Ігором Окіпнюком. Він став сьомим претендентом на крісло міського очільника Полтави, який погодився відповісти на наші питання в рамках рубрики «Вибори мера Полтави.
Перша ваша дія на посаді мера Полтави?
Перша дія – це прийом поздоровлень. Далі ти приймаєш присягу, починаєш розбиратися у всьому тому, що там відбувається. Знаючи, як працюють системи радянського зразку – це жахи. А наші всі ради працюють саме за стандартами, які були ще в 50-х роках минулого століття. Там вигрібати і вигрібати.
Чи плануєте ви провести «чистку» кадрів у міськраді?
Там має бути не «чистка» кадрів, там має бути закриття деяких департаментів, які можна замінити комп’ютерною програмою і такий досвід вже впроваджується. Більш того, від тих кадрів від яких неможливо відмовитися, то кадри мають підбиратися заново. Людина, яка працює 20 років у системі, вона не може нічого змінити у цій системі, вона не знає, як працювати по новому. Має відбутися конкурсний відбір. Це робота навіть не одного року. Якщо міняти таку величезну систему, то робити це треба поступово. Так, щоб не завалити решту процесів. Це кропітка робота і якщо буде сприяння громади, то вона допомагатиме в цьому.
Що стало поштовхом для прийняття рішення балотуватися на посаду мера Полтави?
Те, що я почав займатися політикою, став дотичним до «Самопомочі» для мене великий крок. Я ніколи цим раніше не займався, ніколи навіть не планував цього робити. Ми останні діва роки, як і більшість українців займалися волонтерською діяльністю. І в якийсь момент, ти розумієш, коли ти робиш справи Міноборони, то думаєш, чому воно це не робить. Так само і тут, багато волонтерів зрозуміли, що вони виконують функції держави, то може, пора змінювати щось у державі? Станемо замість тих людей, які не виконують свої функції? Ще був таким емоційним поштовхом для мене події річної давності, коли їхав до Слов’янську, віз допомогу разом з хлопцями з 93-ї бригади, яка там базувалася. І в них найбільша була надія і сподівання на волонтерів. Вони сказали, що ми захищаємо країну, волонтери допомагають, але чи є люди, які готові змінювати щось в тилу? Тут війна – а там нічого не змінюється, там все по-старому. І в цей момент, мене перемкнуло, ми почали думати, що далі робити. Тоді ми почали вивчати цю тему. І почали приймати для себе певні рішення, що деякі люди продовжують займатися волонтерством, крім допомоги армії, ще допомагають нам у штабній роботі, з’явилися люди, які бачать себе в цьому, розуміються на певних аспектах, галузях.
Дивіться також сюжет з Ігором Окіпнюком на Громадському Тб. Полтава.
З ким з кандидатів на посаду міського очільника Полтави ви могли співпрацювати? А з ким ніколи і ні за яких обставин?
Є декілька адекватних людей, я не з усіма знайомий, але люди, які ніколи не були дотичними до якихось політичних проектів, але відчули у собі сили, щоб щось змінювати.
Ви знайомі з нинішнім міським головою? Могли б ви співпрацювати з ним?
Особисто не знайомий. Я міг би співпрацювати абсолютно з кожною адекватною людиною в плані ведення політики в місті, яка була б відкрита до людей, пропонувала щось для людей. Більше таких людей серед громадських активістів, ніж серед тих, хто вже тривалий час знаходиться в політиці.
Ні для кого не секрет, що нинішня виборча кампанія, є однією з найбрудніших. Чи доводилося вам стикатися з проявами чорного піару?
Я намагаюся не відповідати на таке. Це взагалі немає сенсу. Якщо щось кажуть поза спиною, то це означає. Що вони ззаду.
Назвіть ТОП-5 найбільших проблем міста.
Немає жодного міста в Україні, в якому немає жодних проблем. У Полтаві багато проблем таких. Як може вирішити саме міська рада. Дуже великі проблеми у нас з «Водоканалом». Дуже «темна» ситуація з «Обленерго». Сама по собі робота цих підприємств не дуже вдала. Взагалі найбільша проблема, з якої виростають інші проблеми – це недовіра до влади. Вона з’явилася тому, що влада нічого не показує, ніхто не знає, як відбуваються закупівлі, які тендери відбуваються. Участь у тендерах у нас же можуть лише одні й ті самі компанії і виграють одні і теж. І ці компанії в більшості випадків є «своїми» - родичів чи друзів.
Рішення повинні прийматися колективно, мають проходити публічні обговорення, тоді громада буде приймати участь в цьому і буде все це бачити.
Ще великою проблемою є відсутність реєстру комунального майна. Ніхто не знає, чим місто володіє, а місто – це ми з вами, мешканці Полтави. Є багато об’єктів, які люди могли б брати в оренду, але просто не знають про це. Яскравий приклад – художня школа. Ніхто не знав, що там немає землі вже комунальної, а вона вже є приватною власністю. Так само з землею кадетського корпусу.
Ваша ідея того, що буде на місці поваленого Леніна. Думки з приводу Кадетського корпусу.
Є дуже хороші проекти, ініціативні групи. Є чудові люди в City Lab, дуже молоді класні архітектори, які мають класні ідеї щодо Кадетського корпусу, як його законсервувати, як реставрувати, що там розмістити. Це суперовий проект, якби до нього прислухалися.
«Велополтава» - її учасники мають ідею, як побудувати вело інфраструктуру у місті. Якби ж до них дослухалися, якби це ще комусь було цікаво крім них самих. Для цього у Полтаві має бути створений план розвитку міста. Його треба писати. Якби це було написано на 5-10 років вперед, всі б його виконували. Кожен мер, який приходив би на цю посаду, мав би виконувати його.
Мер не має приймати рішення одноосібно. У нас цю посаду дуже сильно демонізували. Зробили з нього такого «царя», мов він господарник, наведе порядок. Це повна маячня, адже він прийде, все під себе почне гребти і буде діяти тільки в своїх інтересах та інтересах свого бізнесу. Мер має бути просто адміністратором, людиною, яка зможе побачити напрямки, побачити фахівців і дати можливість працювати, а люди самі побачать, що для них краще.
Розкажіть про вашу родину. Чи готові вони бути під постійним наглядом з боку ЗМІ та опонентів?
Взагалі, звичайно важкувато. Я думав буде трошки легше, це стосується якраз того моменту, що дуже сильно багато уваги приділяють тому, хто йде у владу. Взагалі то, люди у світі не дуже цікавляться тим, хто у них при владі. Їм добре і це головне. Чим менше люди знають про політику, тим краще вони живуть, є один з таких показників у світі. В нас поки що все навпаки. В нас роблять з цього великий театр, цирк.
Це важко сприймати все на сім’ю. Мені не дуже подобається, коли багато приділяють уваги. Але нічого страшного, переживемо це.
Вам доводилося порушувати закон?
Я думаю, всім доводилося порушувати закон. Я колись навіть платив за проїзд на червоне світло.
Чи можна порушувати закон, якщо це в майбутньому принесе користь громаді, місту?
Це особиста ситуація, коли, що і для кого це робиться. Якщо це буде на благо громади, міста і, дивлячись з ким ти підписуєш цю угоду: з Богом чи дияволом. Кому ти продаєш свою душу. Але, якщо це на благо більшості, то, можливо, так і треба зробити.
Чим ви займаєтесь крім політики? Ваше хобі? Як відпочиваєте?
Зараз все частіше помічаю, що менше вільного часу і дуже хочеться весь вільний час проводити з дітьми та сім’єю. У мене двоє маленьких дітей, старшому 5, меншому три роки. Як тільки є вільна хвилинка, відразу біжу до них: ми разом граємося, гуляємо, ходимо кудись відпочивати.
Ставлення до спорту? Якому виду віддаєте перевагу?
Я завжди плавав. Влітку завжди катаюсь на велосипеді. Нещодавно пробував побігати. З товаришем Дімою Геращенком ми поспорили, що я пробіжу 10 кілометрів, але він мене пожалів і ми пробігли лише 7 кілометрів. І я тепер пробую бігати.
Якою на вашу думку має бути заробітна плата міського голови?
Це дуже цікаве питання, в плані того, знаючи як це робить мер Львова. Ми зустрічалися з ним декілька разів із Садовим і йому задавали таке питання стосовно не лише зарплати міського голови, а й решти посадовців. То питання дуже важко вирішувати, найти фахівців, які готові працювати, робити. І вирішується в принципі тим, що люди отримують премії за гарну роботу. Якщо говорити про заробітну плату міського голови, то якщо він на відмінно виконує всі свої функції, то він може отримувати і 20 тисяч гривень.
Який найбожевільніший вчинок ви зробили у своєму житті?
Всі ми робили щось божевільне. Я колись на спір висів на руках на даху десятиповерхового будинку.
Ви азартна людина?
Ні, абсолютно прагматична. Я не вмію грати в азартні ігри. На «слабо» теж не піддаюсь. В мені забагато прагматизму і чим старше стаєш, ти менше цієї дурні залишається.
Чи є у вас політики, діяльністю яких ви захоплюєтесь?
Ні, немає ні кого. Є просто люди, які мудріші. А в мудрих треба вчитися. Є чому повчитися у Садового, він дуже розумний чоловік. Він багато чого зробив. А коли розумієш, що він це робить в тих самих умовах, що і решта. Він живе в такий же час і в такій же країні. Але результат різний. Зрозуміло, він діє не сам, може, просто у нього більше тієї політичної волі. Сам він говорить, що «Я працюю міським головою, це не якесь там покликання на все життя. Мене люди обрали і я працюю. Але я не одноосібно приймаю рішення».
Ви напевно аналізуєте роботу нинішнього міського голови. Що б ви продовжили в його діяльності?
Немає в нього таких починань, які б не здавалися передвиборчими обіцянками. Дуже цікавий проект, який давно вже мав би бути запущений у Полтаві – це бюджет участі, який лише впроваджується у Полтаві. Це цікава ініціатива, не зважаючи на те, що має певні спірні моменти. Це має продовжуватися.
Особисто я не люблю такі проекти, які полягають лише в обіцянках.
Ви вживаєте алкоголь? Як часто?
Як і всі хлопці: колись більше, колись менше. Останнім часом, все менше і це не через політичну діяльність. У мене є одногрупниками, з якими ми зустрічаємося раз в рік у Харкові і, звичайно, ж ми цілу ніч проводимо на вулиці, за шашликами і пиво також присутнє.
Чи будете на посаді міського голови боротися з МАФами: кіосками та літніми майданчиками?
Це має бути не просто боротьба, це необхідно перевести в більш цивілізоване русло. У кожній країні є ринок, але він має бути маленьким і красивим, а не такі як у нас в Полтаві. У всіх є маленькі торговельні точки по місту, маленькі кіоски, але вони мають виглядати пристойно, не вибиватися своїм зовнішнім виглядом у загальній концепції міста. Є якісь маленькі «повозочки» в яких продають морозиво, у всьому світі є така практика, особливо в історичних частинах міста. Полтаві пощастило, у нас є те, що звикли називати історичною частиною. Це потрібно підтримувати, але не хаотична поява, так як зараз на Жовтневій. Як наприклад «Коффішка», яка стоїть посеред дороги і перекриває прохід пішоходам.
Все потрібно проводити до ладу. Найбільша проблема – це стихійна торгівля. Це те, що у нас торгують прямісінько на підлозі. Цих продавців теж в певній мірі можна зрозуміти, але це не є виходом. Стихійний ринок на Південному вокзалі – це просто жах. Це можна прибрати кардинально, але воно знову з’являтиметься. І так триватиме доти, доки люди будуть жити на межі з бідністю. Вважаю, що потрібно обладнати якесь спеціальне приміщення.
За рахунок чого можна привести інвестиції у Полтаву?
У Полтаві потрібно створювати нові робочі місця. Наприклад, нам потрібно збудувати технопарк. В нас є дуже багато людей. Які хочуть працювати. Є вузи, які випускають класних спеціалістів. Потрібно переймати досвід інших країн. Для цього у місті має бути створений цілий відділ, який буде займатися залученням інвестицій. Це люди, які розуміються на цьому, або ті, хто може цьому навчитися. Це має бути людина, яка буде комунікувати з усім світом.
Ви пам’ятете свої перші зароблені гроші? Як це було? На що їх витратили.
Перші гроші почали з’являтися десь років з 11. Це було не важко. В нас у дворі був овочевий магазин, туди щоліта завозили кавуни, а ми їх за невелику плату розвантажували.
Читайте також читайте інтерв'ю з кандидатами в мери Полтави Святославом Батовим, Оксаною Черкас, Віктором Костюченко, Олександром Шамотою, Іриною Особік, Левом Жиденко та Олегом Слизько.