Кожна дівчинка з раннього дитинства мріє про момент, коли вдягне білу сукню і почує жадану мелодію пана Мендельсона. У її уяві постійно вимальовується силует того лицаря, який на білому коні завезе у чарівний палац, де пара житиме «довго і щасливо». Тому, зустрівши «того самого», вона намагається здійснити своє бажання. Що робити, коли принц не один, а їх ціла зграя? Залишається обирати. І тоді дівоче серце починає капризувати, бо така вже природа: коли нікого немає, то підійшов би будь-який, а коли їх більше ніж три, то носик крутиться вліво і в право, підбираючи достойного. Саме у такий момент починається найцікавіше, адже дуже часто, через упередження, дівчата залишаються самотніми, перетворюються на старих дів.
Усі героїні твору відповідають певним типажам, які ми щодня зустрічаємо на вузеньких вулицях Львова. Ми ніколи не приглядаємося до їхніх облич. Театр дає таку нагоду. Блискуча акторська майстерність зупинить нас і з-акцентує увагу на важливих, на перший погляд непомітних, деталях жіночого серця. Коли вимкнеться світло, розпочнеться мить творіння ілюзії, кожна глядачка впізнає себе у героїнях «Одруження». Можливо, вони не змусять переосмислити усе життя. Можливо, їхня поведінка здасться занадто безглуздою. Можливо і життя таке… Проте воно наше, жіноче, і цим слід пишатися.
