взагалі «Майстер і Маргарита» не особливо охоче піддається постановці. Не так те це просто – внести досить місткий твір до рамок спектаклю. Завдання ускладнюють тісно-тонке переплетення сюжетних ліній, та і взагалі роман сам по собі оповитий містичним ореолом.
Причому театральна версія, повірте, виявилася не менш вражаючою і чарівливою, ніж сам оригінал. За допомогою постановки і гри акторів, глядачі неначе перенеслися до старої Москви 30-х років, зі всіма її подробицями конкретного побуту, атмосферою, фарбами і навіть запахом. Жива гра акторів, чарівні звуки музики, буквально притягують до себе і чарують. Приголомшливо виглядає вирішення проблеми містики на сцені (як поставити на театральних підмостках булгаківські переміщення в часі, прозріння, перевтілення блазня Бегемота в кота і навпаки?!). Дія спектаклю відбувається в дурдомі імені Леніна. Воланд, відьми, коти, гаєри, історичні особи – все це марення, лихоманка, плід хворої уяви пролетарського поета Івана Бездомного. А реальність – це вірші гасел поганого поета, правда, їх виспівує руда напівгола Гелла.
Зіграти в цій постановці мріє будь-який актор, але удається це далеко не всім. З чим це зв'язано не ясно. Чи то через складності сюжету, чи то через містику котрою оповитий роман, але точно відомо одне, найголовніше грати щиро. І дійсно, зіграти чесно і щиро історію любові, пережити її, пропустити через себе весь біль і страждання, під силу лише самим дослідним акторам, акторам які дійсно вірять в те, що любов насправді сильніше за смерть. Спектаклю «Майстер і Маргарита» вже 7 років. І він давно заслужив на репутацію найпопулярнішого спектаклю в країнах СНД і зарубіжжя, що побило всі відомі рекорди глядацького попиту і касових зборів. «Майстер і Маргарита» - справжній шедевр мистецтва театру двадцять першого століття.
