Лев Жиденко: «Найголовніше хоббі мого життя – постійний розвиток і навчання»

Створюючи образ справжнього чоловіка, кожна нова доба вносить свої корективи до цього ескізу. Кожний наступний етап соціалізації наче пензлем вимальовує нові штрихи до цього портрету. Якщо раніше для справжнього чоловіка чи не найважливішими були виключно вміння воювати і полювати, то з появою і розвитком товарних відносин ці критерії відтіснила на другий план необхідність вміти заробляти, тобто здобувати фінансову незалежність. А оскільки справжній чоловік, окрім себе має піклуватися й про тих, хто поряд, то у сучасному світі до його ролі додалось ще і вміння створювати і надавати робочі місця для інших. А ще у ширшому тлумаченні – піклуватися про благополуччя територіальної громади, чи навіть всієї країни.

Саме із таким чоловіком ми й вирішили поспілкуватися в рамках нашої рубрики. Для цього і завітали до офісу відкритої громадської платформи «Нова Полтава», де зустрілися з її лідером Левом Жиденком.

- Шановний Леве Анатолійовичу, для початку розкажіть, що у Вашому розумінні значить бути справжнім чоловіком?

Впевнений, що за тисячі років роль чоловіка залишилась незмінною. Це – захисник і годувальник. Звісно, змінилась діяльність людини, і ці функції набули дещо іншого значення. Вже немає необхідності ганятися за мамонтами, або з мечем у руках відбиватися від кочівників. Проте захищати своїх близьких та забезпечувати їх усім необхідним ми продовжуємо і нині. Сьогодні справжній чоловік – це людина надійна та принципова. Людина, що вміє доводити справу до кінця, нести відповідальність за себе і за інших. Традиційно, справжній чоловік заробляє гроші та, в ідеалі, надає роботу іншим.

- А наскільки важливо, щоб керманичами нашої держави були саме справжні чоловіки?

- Взагалі, успішно керувати країною можуть не тільки чоловіки, але й жінки. Яскравим прикладом цього твердження  є Німеччина. Проте, якщо вже ця місія випала представнику сильної статі, то безперечно, він повинен характеризуватися якнайкращими рисами. Бути порядною людиною та справжнім чоловіком. Але, крім цього, він має бути й відмінним фахівцем у своїй справі. Хоча, знову ж підкреслюю – це не обов’язково має бути саме чоловік.

- А тепер, будь ласка, розкажіть нашим читачам про Вашу трудову біографію, оскільки Ви ще доволі нова постать на нашому політичному небосхилі.

- Народився я у Пирятині, проте все моє дитинство пройшло в Опішні. Соціальну активність проявляв ще зі школи, був постійно обраним лідером класу і організовував усю культурно-масову діяльність. Також я досить рано, з десятого класу, почав працювати, заробляв гроші, які потім вклав у власну справу. Займався записом музики та продажем аудіокасет. З цього моменту вже  міг себе забезпечити. Далі, у 1997 році, я вступив до Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ) на спеціальність «енергоаудит». Це саме був перший рік набору за цією професією. Після закінчення навчання ми з одногрупниками стали першими магістрами з енергоаудиту в Україні. Тобто фахівцями із енергозбереження. Крім того, я дуже хотів вивчати економіку. Та це було досить не легко – моє навчання припало на кінець 90-х років, дуже складні часи, коли платили стипендію 9 гривень, і то, раз на півроку. Тому, вже навчаючись в університеті, постійно десь підробляв. Займався невеликим підприємництвом і, трохи склавши грошей, зміг собі дозволити вечірню освіту з економічного напрямку. А коли можливостей стало більше, одночасно з роботою здобув диплом Відкритого університету Великобританії з курсу «Менеджер-професіонал» у 2005-2006 рр.

Після здобуття фундаментальної освіти, завдяки отриманим знанням і досвіду, я зміг підняти свій бізнес на вищий рівень. В першу чергу, це був маркетинговий консалтинг. Після повернення до рідної Полтавщини усі свої зусилля поклав на розвиток економіки регіону у конкретних справах. У мене на батьківщині, у Опішному, у дуже складному стані перебувала ціла група компаній, яка пізніше об’єдналась під назвою ТОВ «Стандарт Енерго». Фактично я взяв на себе роль антикризового менеджера. Вони спеціалізувались на будівництві електричних підстанцій та супровідних інженерних роботах. По-перше, я об’єднав їх у одну велику компанію. Далі мною було прийнято рішення основні зусилля покласти на роботу зі старими та новими клієнтами. Так ми почали співпрацювати з аграрними та промисловими підприємствами. Завдяки цьому вийшли із кризи, відновили активну економічну діяльність, повернули людей з неоплачуваних відпусток, наростили виробництво. За декілька років стратегія активного розвитку принесла відчутні результати. Ми досягли успіху і визнання у багатьох напрямках роботи. Підприємство отримало звання «Лідер економіки України» та «Лідер Галузі» за національними рейтингами, воно є лідером у наданні послуг буровим і нафтогазовим компаніям України. Зараз я співзасновник ТОВ «СтандартЕнерго», і директор з питань стратегічного розвитку підприємства.

- Ви розповіли про свої професійні здобутки. А чи є у Вас якісь хобі?

- Взагалі, скажу, що найголовнішим хобі у моєму житті є освіта і саморозвиток. І коли у моїй професійній діяльності мені надходять виклики чи виникають труднощі, я намагаюсь удосконалитись, стати краще, щоб мати можливість гідно їх подолати. Для цього я постійно навчаюсь та самовдосконалююсь, оскільки під час кризи можуть вижити найпідготовленіші люди. 

- А коли взагалі з’явилась ідея створення громадської платформи «Нова Полтава»?

- По-перше, я почав активно займатися громадською діяльністю шість років тому, у 2009 році. Постійно співпрацюючи з різними державними структурами, я бачив усі недоліки у їхній організації та роботі. Мене просто дістало: корупція, халатність і безвідповідальність чиновників. Завжди хотілось щось змінити, хоч якось модернізувати наш застарілий бюрократичний механізм. Саме тому і почав займатися політикою. У співпраці з кількома демократичними політичними силами отримав розуміння того, як не треба робити. І тепер на прикладі відкритої «Нової Полтави» пропоную принципи якісно іншого діалогу між владою і жителями міста.

Вважаю, що головним є постійний діалог з громадою. І саме функція спілкування і можливість для громади проявити ініціативу в ухваленні будь-якого рішення були закладені в основу програми «Нової Полтави».

Причому це може бути ініціатива як в економічній, так і соціальній чи культурній галузях. Тому «відкритість» для мене не просто гучне слово. Це першочергова необхідність, продиктована ХХІ сторіччям. Це фактор, що дійсно стимулює громаду до розвитку та процвітання. На такому принципі і повинні будуватись всі українські політичні партії, а не чіплятися за «дідівський» авторитаризм окремо взятих політиків.

- Впевнений, що багатьом нашим читачам буде цікавою та корисною концепція так званого «соціального ліфту», який активно пропагує Ваша платформа. Що цей ліфт собою являє та на скільки поверхів розрахований?

- Одна із величезних проблем України це так зване кумівство. До речі, Полтава знаходиться за цим показником на першому місці… Тобто перевага при працевлаштуванні та подальшому професійному просуванні надається не більш достойним робітникам, а чиїмось родичам, друзям та іншим «своїм» людям. Що ми від цього втрачаємо? Найголовніше – розумних, талановитих людей, особливо молодь. Бар’єр кумівства їх просто «ламає». І вони починають деградувати, або просто виїжджають у інші міста чи, взагалі, за кордон.

Тому «Соціальний ліфт» – механізм життєво необхідний. Він або є, або його зовсім не має. Ніякого поверхового ліміту тут не передбачено. Це, перш за все, культура організації, яка надає рівні можливості для кар’єрного зростання усім без винятку претендентам. Спираючись виключно на їх вміння та потенціал. Найкращий сучасний приклад – реформи Саакашвілі в Грузії.

І коли, на Вашу думку, в Україні запрацює цей «соціальний ліфт»?

Дуже приємно, що модель «соціального ліфту» в Україні вже починає реально працювати. В першу чергу, я маю на увазі Вінницю, де проводяться дуже прозорі конкурси на заміщення різноманітних вакантних посад. Найперше це – трьохрівнева система відбору, де люди пишуть тести, складають відповідні екзамени, проходять відкриті конкурси під наглядом і контролем розширеної комісії, складом більше десяти чоловік. І тільки після цього вже відбувається індивідуальна співбесіда. Завдяки цьому сама можливість для кумівства присікається як то кажуть «на корені». Подібний механізм почав впроваджувати і Михайло Саакашвілі на посту голови Одеської облдержадміністрації.  І хоч це питання для нас ще нове – оскільки треба створити абсолютно нову суспільну управлінську парадигму. Але воно абсолютно реальне, і більше того – необхідне.

- Нещодавно у пресі активно обговорювали одне із гасел відкритої платформи: «Нова Полтава» – це сила людей та досвід Кукоби». Як саме «Нова Полтава» пов’язана з ім’ям Анатолія Тихоновича?

- Почнемо взагалі з самого виникнення цієї незрозумілої ситуації. Всі компетентні люди і так розуміють, що конфлікт надуманий. Він стався через певні політичні інтриги одного із моїх опонентів. Але питання зовсім у іншому. І тут – докладніше про наш меседж відносно досвіду А.Т. Кукоби. Скажу одразу – в нашій команді є Юрій Бехтір, людина досвідчена та дуже розумна. Людина, яка пройшла великий кар’єрний шлях від простого майстра до заступника міського голови з питань ЖКГ. І ці професійні досягнення, цей досвід Юрій здобув у той час, коли місто очолював саме Анатолій Тихонович. А ми всі добре пам’ятаємо, як він дбав про Полтаву, яким господарем був. Легендарною стала його вранішня професійна активність, коли він самостійно перевіряв роботу чи не всіх міських служб. Юрію Бехтіру також довелось брати участь у цих ранкових виїздах. Господарський досвід в ЖКГ ми і плануємо взяти на «озброєння» у діяльності «Нової Полтави». Також корисною буде практика Анатолія Кукоби відносно соціальної та господарської відповідальності магазинів, ресторанів та інших організацій за прилеглу до них територією. Цей досвід вже впровадили, зокрема, у згаданій раніше Вінниці. Більш того – він закріплений на законодавчому рівні всієї держави.

Також з нами активно співпрацює Михайло Юхименко, який був головним архітектором міста за часів головування А.Т. Кукоби. З ним ми обговорюємо цілий ряд задумів, які плануємо втілити у життя. Це добре, оскільки подібний обмін досвідом між поколіннями дуже корисний для нашої територіальної громади.

Більш того, запрошую кожну людину, яка вважає, що вона та її знання необхідні місту, приєднатись до відкритої громадської платформи «Нова Полтава». Давайте об’єднаємо зусилля для розбудови нашого прекрасного міста!