"Поліція Третього рейху мало не відправила матір у Німеччину". Очевидиця Другої світової війни до Дня памʼяті та перемоги над нацизмом розповіла про життя в окупаційній Полтаві

Під час бомбардування ховалися під ліжка, німці робили рейди по будинках, поліція Третього рейху мало не відправила матір у Німеччину. Такі спогади про Другу світову війну залишились у полтавки Зінаїди Рисаєвої. Каже, що німецькі солдати все ж мали краплину людяності на відміну від російських загарбників. Жінка ніколи не думала, що українцям знову доведеться пережити жахіття війни. 

Зінаїді Михайлівні було всього два роки, коли вона стала свідком бойових дій у місті Полтава. Свято перемоги вона зустріла в 6-річному віці. Вчора, 7-го травня, їй виповнилося 85-ть. 

Проживає іменинниця у с. Терешки Полтавського району. Редакція 0532.ua щиро вітає пані Зінаїду з ювілеєм і бажає їй міцного здоров'я, довгих років життя, а також виконань всіх мрій. І одна з них - разом з дітьми та онуками побувати у тих полтавських місцях, де проходили її дитячі роки та юність.

Вони, зокрема, пов'язані з подіями Другої світової війни. Тому з власних спогадів і за переказами матері до Дня памʼяті та перемоги над нацизмом жінка в подробицях розповіла журналісту 0532.ua Михайлу Михайлюку, як саме проходило життя в окупаційній Полтаві. 

День війни

Того дня, 22 червня 1941 року, маленька дворічна Зінаїда разом з родиною гостювала в Полтаві у двоюрідної бабусі Варвари Федорівни. В однокімнатному будинку за невеликим кухонним столиком знаходилися її мати Євдокія Лаврентіївна і тато Михайло Омелянович. Пані Зінаїда згадує, що вони про щось розмовляли, а сама сиділа на батькових колінах... Аж раптом розмову дорослих перебив сусід. Чоловік з вулиці грюкав по вікну і голосно промовляв, що почалася війна.

Життя в окупаційній Полтаві

"Під час бомбардування ховалися під ліжко"

У перші дні війни батька нашої героїні мобілізували до лав радянської армії. Зінаїда жила з матір'ю, а мешкали, як згадує, поруч із німцями неподалік від центру Полтави по вулиці Сковороди, 24. 

Зінаїда Михайлівна говорить, що під час бомбардування з матір'ю ховалися під ліжком і лежали на сирій підлозі до тих пір, поки знову не стане безпечно.

– Переважно були моторошні випадки потрапляння ракет в будівлі на вулиці Сковороди, але, на щастя, у нашу домівку влучань не було.

Фашисти захопили Полтаву 18 вересня 1941 року. Деяка їхня кількість розмістилася у приміщенні Полтавського сільськогосподарського технікуму на вулиці Сковороди, 18. На території цієї будівлі німці організували тимчасовий штаб і виробляли консерви, які потім постачали до своїх підрозділів. Зараз, проходячи повз це місце, важко уявити, що це все колись було під контролем німецьких окупаційних військ.

Коли харчі для виробництва продукту закінчувалися, вони починали робити рейди по сусідських будинках. З цією ж метою прийшли і до подвір'я домівки, в якій разом із сусідами проживали Євдокія та маленька Зінаїда.

Ми побували за цією адресою, а також нам пощастило зустрітися з новими власниками будинку. Раніше під одним дахом тут жили дев'ять сімей, а зараз - одна молода родина.

Звісно, що за понад вісімдесят років вигляд будинку і подвір'я кардинально змінився, але на спогади ці оновлення аж ніяк не вплинули. І один з них, каже Зінаїда Михайлівна, пов'язаний саме з цим невеликим двориком, де німці ганялися за куркою, котра бігала ділянкою. 

- Вона не захотіла віддаватися фашистам і сховалася в щілину дерев'яної прибудови будинку. Щоб пролізти, німці відірвали від неї дошку, але все одно не могли дістати курку. Так вони й пішли ні з чим. Лише з плином часу, як сталася пожежа дерев'яної прибудови, всередині ми знайшли пташині рештки: кістки та пір'ячка.

Соляний дефіцит

Після захоплення міста нацистами трикотажно-рукавична фабрика, в якій працювала мати Зінаїди, припинила свою діяльність. Разом з іншими співробітниками жінка втратила роботу і залишилася без засобів для існування.

Останніх грошей ледве вистачало на їжу та лікування дитини. Зінаїда тоді мала проблеми зі здоров'ям і дуже багато хворіла, однак вийти зі скрутного становища допомогла кухонна сіль. У наш час ми не надаємо великого значення цьому звичному продукту, а в часи Другої світової війни, коли деякі соляні шахти були зруйновані, цей товар входив у перелік дефіциту і був на вагу золота.

Фото: ілюстративне, згенеровано через ШІ

Від знайомих Євдокія Лаврентіївна дізналася, що придбати сіль оптом можна на вокзальних зупинках міста. Жінка її купувала та продавала на центральному продовольчому ринку. 

Облога на ринку

"Мало не відправили матір у Німеччину"

З 1941 й до 1943 року на вулицях Полтави патрулювали так звані служники німецької допоміжної поліції. У вигляді робочої сили вони також висилали мирне полтавське населення до віддалених куточків Німеччини. Євдокія могла увійти до числа тих осіб, яких разом з нею могли б відправити на чужину.

Одного ранкового дня на центральному ринку Полтави патрульна німецька поліція влаштувала жахливу облогу зі всіх сторін. Жінка намагалася втекти разом з іншими цивільними, але було вже запізно. Знаючи, що вдома знаходиться маленька дівчинка, Євдокія Лаврентіївна стала з усіх сил пручатися і в істериці говорити, що під її опікою неповнолітнє дитя.

Зінаїда Михайлівна в дитинстві

Від неї вимагали показати свідоцтво про народження. На щастя, жінка постійно носила його в кишені, адже передбачала, що подібна ситуація рано чи пізно могла трапитись. І ось, розкривши пожмаканий документ, від якого залежала її доля, один зі служників "порядку" його перевірив, а тоді, коли у всьому переконався, відпустив нажахану мати.

Ліворуч маленька Зінаїда, а праворуч її матір Євдокія

На очах полтавки силоміць затримали великий натовп, а вона була однією з тих, кому пощастило піти. Прийшовши до оселі, жінка ще довго не могла прийти до тями: різко впала на підлогу й стала дивно похитуватися на спині, з'єднавши впритул коліна. Чи то вона плакала, чи то просто в істериці раділа, що змогла звідти вирватися. Усе життя тоді ніби промайнуло в її очах. Маленька дівчинка здивовано запитує: “Мамо, що трапилось?”. На що та через силу відповідає: “Давай краще пізніше про це поговоримо”.

Останній лист

Зінаїда Михайлівна розповідає, що батько час від часу надсилав матері з фронту листи. Один з них ми побачили, але через його застарілість не змогли повністю розібрати контекст повідомлення. Варто тільки зазначити, що це був останній трикутний лист від чоловіка, оскільки на зворотне повідомлення Євдокія Лаврентіївна відповіді вже не отримала.

Лише з плином часу від військової частини, де служив її чоловік, прийшла неочікувана звістка, що принесла за собою велике горе:

- Шановна Євдокія Лаврентіївна! Повідомляємо вам, що ваш чоловік Жмак Михайло Омелянович 25 березня 1945 року був смертельно поранений у бою з німецькими загарбниками. Висловлюємо своє співчуття з нагоди цієї втрати...

Михайло Омелянович поліг за один місяць і тринадцять днів до того, як нацистська Німеччина підписала Акт про капітуляцію. Вже після перемоги Євдокія Лаврентіївна отримала офіційне підтвердження про його смерть з Полтавського районного військкомату, але цього разу з більш детальною інформацією:

- Ваш чоловік Жмак Михайло Омелянович, перебуваючи на фронті в бою за соц. Батьківщину, був убитий 25 березня 1945 року. Похований з відданням військових почестей у Південно-східній околиці господарського двору Мюккен, східна Пруссія.

За словами Зінаїди Михайлівни, коли держава разом з усім світом святкувала перемогу над нацистськими загарбниками, душевні рани матері стали набагато ширшими, бо чоловік пройшов майже всю війну, але її кінець так і не побачив.

***

У Другій світовій війні взяла участь 61 держава світу, а це − 80% людства. До армій країн-учасниць війни було залучено понад 110 мільйонів солдатів. Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни за різними даними становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них приблизно від 8 до 10 мільйонів – українців. Це майже чверть усього тогочасного населення України.

Україна та Білорусь, як окремі Республіки у складі СРСР, через великі втрати у війні стали співзасновниками ООН на рівних з іншими державами антигітлерівської коаліції.

Раніше ми писали про історію переселенки з Полтави, яка, тікаючи від війни, переїхала до Литви й стала успішною телеведучою.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.