Повернення Михайла Гаврилка на батьківщину

Ще минулого місяця голова Полтавського прес-клубу Людмила Кучеренко анонсувала приїзд до Полтави відомого дослідника повстанського руху в Україні, письменника Романа Коваля з презентацією книжки про славетного полтавця, скульптора, художника, повстанського ватажка Михайла Гаврилка "І стеком і шаблею". Намір запросити письменника і громадського діяча вона пояснила тим, що досі не було презентації книжки про полтавця на його батьківщині, а це зробити треба було в першу чергу.

Сьогодні Роман Миколайович перебуває в Полтаві разом з родичами свого героя - рідним племінником Миколою і онуками зі Львова Ярославом і Орестом Абрагамовичами. Презентація солідного видання відбувається двічі - в Полтавській райдержадміністрації та в будинку профспілок. Для дійства було надано сесійну залу Полтавської райадміністрації, що буває нечасто.

Презентація. Дубль перший

Перша зустріч гостей з полтавською інтелігенцією (бібліотекарі, вчителя) пройшла в цілому позитивно, хоча не обійшлося без "об`язаловки". Ті, кого нагнали для "меблів" (до речі у деяких містах таких слухачів просто називають "меблями"), зайняли галерку, реагували на крапання з кондіціонеру більш жваво, ніж на виступ гостей, які спеціально для них приїхали зі львова і Києва, і при першій нагоді втікали, наче по закінченні презентації їх мали розстріляти. І це були не зелені студенти, а цілком дорослі і солідні тітки. "Хохльонки" - називали таких "визволителі" з війська Петра І. І це полтавська інтелігенція!

Проте тих, хто прийшов із цікавості, було набагато більше. Роман Коваль між прапором Полтавської області і гербом Полтавського району розказав про свого героя.

Отже, Михайло Омелянович Гаврилко, нещодавно відкритий широкому загалу зусиллями полтавців Віталія Ханка і Петра Ротача. Народився 5 вересня 1882 року на Козацьких хуторах біля села Рунівщина в 18 км від Полтави (зараз село Гаврилки). Родом з козацької родини, добре фізично розвинений, що часто допомагало в житті. Змалку добре малював, тому пішов вчитися по мистецькій стезі - навчався у Миргородській художньо-промисловій школі ім. Миколи Гоголя в славетного художника та архітектора Опанаса Сластіона, Краківській Академії мистецтв у професора Лящки і Парижі у скульптора, учня О.Родена Е. Бурделя.

Під час Першої світової війни Михайло Гаврилко у складі січових стрільців воював проти військ Російської імперії (часто своїх земляків-полтавців, проте що поробиш - Україна була поділена між двома ворогами), потім повернувся на Полтавщину. Його призначили директором тієї ж Миргородської художньо-промислової школи ім. Гоголя, проте в Україну посунули більшовики і скульптор Гаврилко знову взявся за зброю. Воював у Сірій дивізії, а згодом став одним з очільників повстанського руху на Полтавщині. "На полях битв він вправно володів зброєю, а в мистецькому просторі його головним знаряддям був стек — дерев'яний інструмент скульпторів, тому книжку про нього так і назвав - "І стеком і шаблею" - розповів Роман Коваль.

Михайло Гаврилко був захоплений пораненим чекістами у бою і після катувань його спалили живцем у паровозній топці на вокзалі в Полтаві (зараз вокзал Полтава-Південна) восени 1920 p.

"Він мріяв поставити пам`ятники Шевченку по всій Україні, проте не судилося. Деякі його рішення використав Матвій Манізер у пам`ятнику Шевченку в Харкові. - розповів Роман Коваль. - Шевченко у нього був нескореним бунтарем, а не так, як у Кавалерідзе (автор пам`ятника у Полтаві) - сумним та похмурим".

Онук Гаврилка доктор медичних наук зі Львова Орест Абрагамович розповів подробиці навчання діда у Кракові і знайомства зі своєю майбутньою дружиною Оленою Гордієвською (її родичкою була славетна співачка Соломія Крушельницька). Вона не знала долі свого чоловіка і спеціально залишилася у Львові перед більшовицькою навалою, щоби дочекатися свого Михайла. Ще Гаврилко кілька разів зустрічався у Кракові з Лєніним і страшенно з ним сперечався з приводу майбутнього України (чому, здогадатися неважко - Лєнін був послідовним ворогом української незалежності).

Племінник Михайла Гаврилка Микола приїхав з Дніпропетровська. Він розповів, що родина була велика - крім Михайла було ще три сина і дві доньки ("Вони панщини не знали"), і як чекісти схопили дядька.

Сільський голова Рунівщини Володимир Сухаренко розповів про роботу з пошанування славетного земляка. На сільському будинку культури відкрито меморіальну дошку з барельєфом скульптора і повстанця. Після довгих пошуків знайшли місце, де знаходилася батьківська хата Гаврилків, і на тому місці поставлено меморіальний знак. Готується експозиція про Гаврилка у сільському музеї.

Завершив презентацію дослідник повстанського руху на Полтавщині Олексій Пугач, який розповів про ще одного борця за незалежність чорнухинського отамана Гонту - Володимира Греся. "Повстанським рухом на Полтавщині керували сільські інтелігенти, які під комуністичний стереотип "бандита" не підходять" - зазначив Пугач.

Наприкінці презентації самодіяльний скульптор Олексій Корнильченко подарував Роману Ковалю барельєф Шевченка, який письменник передав Рунівщицькому музею. "Такі речі повинні бути у музеї, а не у приватній колекції".

Додам, що я сам прочитав про Гаврилка п`ять років тому, роблячи рецензію першого тому "Полтавської Шевченкіани" Петра Ротача. Здивований нестандартною біографією митця-повстанця намагався написати про нього, поки не дізнався що Роман Коваль пише про нього книжку. І ось ми дочекалися книжки на батьківщині героя.