Боєць АТО з Полтави: «Готовий знову піти на фронт, але якщо буде наказ перемагати»

Наш сайт продовжує цикл матеріалів про простих полтавців, які стали на захист цілісності України на її східних рубежах. Раніше ми писали вже історії молодого бійця Артема Дмитренка, «батька» взводу протитанкової оборони Сергія Пономаренка, та бійця, який згодом став волонтером Олександра Русіна.

Сьогодні ми розповімо ще про одного героя, хоча він зовсім так не вважає, і неодноразово наполягав, що він просто виконував свій обов'язок.

Олександр Мостовий, боєць легендарної 15 ОМБТ при 92-й бригаді, відслужив близько року у одній з найгарячіших точок на мапі Східної України – поблизу містечка Щастя. Завдяки своїй смаглявості і безмежному оптимізму боєць ще на навчаннях отримав екзотичний позивний – «Барон». Цікавим є той факт, що повістку майбутній боєць АТО отримав в свій день народження і наступного дня після святкування 35-ї річниці, вирушив до військкомату.

Жодних спроб «відкосити» не робив, адже вважає обов’язком кожного патріота захищати свою країну. Спершу був кордон з Придністров’ям і хоч, на перший погляд, що ці позиції є досить мирним, але, враховуючи те, що в декількох кілометрах дислокується багатотисячна російська армія, бійцям доводилося не легко:

Фото0373

 - В Придністров’ї стоїть 12 тисяч російської армії. Одна команда Путіна – і вони б нас просто розстріляли. Ми як там стояли, у нас було дві зенітки, ми ще й жартували, що як накриють нас «градами». А пам’ятаю як приїхали на полігон в Чугуїв, там місцеві військові відразу сказали, що як прийде російська армія, то відразу перейдуть на їх сторону. Там я зрозумів, що боятися треба не тільки тих, хто прийде, а й тих, хто стоїть за спиною.

За словами Олександра, його неодноразово питали і в Харківській області, і на Донбасі, навіщо я з Полтавщини воюю на Сході:

- Я краще там воюватиму, чим вони прийдуть на Полтавщину. Мені не хочеться цього «русського міра».

Як виявилося, що у бійця є родичі на підконтрольній терористам території, проте вони лише підтримують позицію Сашка і щиро вірять в звільнення Донбасу від окупантів. За свою проукраїнську позиції один з родичів бійця навіть відбував покарання у одному з підвалів-катівень, де цю позицію з нього намагалися вибити силою.

Родина Олександра дуже переживала, знаючи, що він знаходиться на самій передовій. Боєць не завжди розповідав рідним про численні обстріли та запеклі бої:

- Рідні дуже переживали. Особливо, коли був я у Кримському, то я батькам цього не казав, адже там була постійна стрільба, встигав лише сказати кілька слів, щоб вони не чули обстрілів.

Ставлення місцевого населення теж було різним, розповідає Олександр. І пригадує один випадок, який його вразив понад усе. Це було 14 лютого 2015 року. Маючи зайві продукти харчування боєць вирішив віддати їх місцевим:

 - Дідусь просив хлібу, але хлібу у мене не було. Дав я йому три пачки макарон, три упаковки тушонки…Я ніколи не бачив, щоб люди так ревіли. Думаю, оце дожилися… А бувало привозиш продукти вони беруть, а потім говорять, що скоріше ви б пішли звідси…

Дуже бійцям допомагали волонтери. Разом з Олександром служив і майор Русін, відомий полтавський політик, екс-кандидат в мери Полтави. То його дружина приїжджала до нас з волонтерами. Розповів Олександр і про ганебний факт, коли подаровані волонтерами речі ставили на облік.

Вдячний Олександр і комбату підполковнику Петренку. На його думку, саме вмілі дії командира батальйону стали причиною, що підрозділ пройшов війну без втрат.

Вдома на Олександра чекав маленький син, та радість від повернення додому була затьмарена страшною звісткою – у трирічного Жені виявили рак крові.

- Тепер я розумію, що те що було на фронті, то півбіди…Вже два місяці мій малюк лежить у лікарні з раком крові. Лікарі говорять, що у нього є всі шанси побороти недугу, адже вік три-чотири роки вважається найкращим для лікування.

Але дієве лікування звісно є й дорого вартісним. Щодня малюк потребує коштовних ліків, які дають йому шанс на довге і здорове майбутнє. Приблизна вартість необхідних медикаментів близько трьохсот-чотирьохсот тисяч гривень. Певну матеріальну допомогу вже надали в обласній раді, міська влада теж обіцяла допомогти синові захисника. Якщо ви теж бажаєтесь допомогти врятувати маленьке життя, то зробити це можна переказавши гроші на картку рідних маленького Жені.

Боєць АТО з Полтави: «Готовий знову піти на фронт, але якщо буде наказ перемагати» (фото) - фото 7

Олександр вірить в перемогу України над окупантами, але розуміє, що якщо ситуація не зміниться, то таке «перемир’я», коли гинуть українські бійці триватиме довго:

- Мої прогнози не найкращі. Я особисто в політику не вникаю, але сам знаю, як на цій війні відмивають гроші.

Олександр говорить, що якщо потрібно буде, то знову піде на фронт, але лише тоді, коли буде наказ, як в 1945 році – йти вперед, до Берліну, а відсиджуватися в окопах і лише рахувати ворожі обстріли не буде.